Федерація багатоповторного жиму України: Які у вас враження від Чемпіонату  Вінницької облаcті з багатоповторного жиму? Яка думка склалась про ФБЖУ?
 Олександр Невмивако: Я не чекав, що в Козятині на такому високому рівні проведуть змагання. Люди серйозно віднеслися та доволі серйозна організація. Молода Федерація, де всі знають чого хочуть, живуть з пріоритетами та цілями. Приємно було бачити, що судді розуміються в цьому виді спорту, ато розумієте, різне траплялось.

ФБЖУ: А як ви дізнались про Чемпіонат? І чи важко було добиратися до Козятина?
 О. Н.: Випадково дізнався. Знайомі розповіли про Федерацію і про змагання Вінницької області, що мали відбутись. Я навіть не знав правила, але вже був готовий їхати. Зателефонував віце - президенту ФБЖУ, В'ячеславу Малюшицькому і зареєструвався.
О, так, добиратися було важко і довго...

ФБЖУ: Чи можете відокремити якісь особливості багатоповторного жиму в українській Федерації?
 О. Н.: Звичайно, позитивного більше, ніж негативного. Наприклад, мене порадувало те, що на Чемпіонаті не треба було робити внесків. Також надається звання майстра спорту. Табло, секундомір, подарунки, нагороди – це все дуже правильно і на високому рівні.
На мою думку, відпочинки, під час жиму, повинні бути обмеженими, або взагалі анульованими. Адже цей вид спорту втрачає глядачів через зайвий відпочинок. Взявши участь у російському жимі, можу сказати, що там дозволяється лише 2 відпочинки. А для того, щоб стати на крок вперед далі від Росії, достатньо зробити дозволений один відпочинок. Але це моя суб'єктивна думка.
Також, мене трохи засмутило те,що на чемпіонаті дозволялась лише одна номінація, та це право організаторів.

ФБЖУ: Чи плануєте ви надалі брати участь у змаганнях ФБЖУ?
 О. Н.: Так, при можливості братиму участь.

ФБЖУ: Чи бачите ви перспективу в українській багатоповторці?
 О. Н.: Я надіюсь на те, що в Україні нарешті цей вид спорту визнають національним. Насправді дуже багато людей жмуть штангу і захоплюються багатоповторним жимом. Щодо мене, перспектива велика. Головне, щоб спортсмени не боялись їхати і приймати участь. Нехай всі бачать, що це їм потрібно.

ФБЖУ: Як ви прийшли в багатоповторний жим? Чому обрали саме цей вид?
 О. Н.: Прийшов я до цього зовсім випадково. Того року, у лютому, зайшов якось до тренера. Він запропонував мені спробувати. Змагання мали проводитись у м. Світловоцьк. Я погодився, показав доволі гарний результат. І, скоріше за все на цьому і зупинився б. Але у мій адрес прозвучала фраза «Та це ми тут зарахували тобі ці лікті...». Ці слова стали поштовхом і стимулом працювати над собою і показати ще кращий результат. Як бачите, у багатоповторному жимі, я зовсім від недавна. Але от, як їхав на змагання у поїзді розповідали мені про мене ж. (Посміхається)

ФБЖУ: А як щодо інших видів силового спорту?
 О. Н.: Зараз я працюю в напрямку багатоповторного жиму. Змагаюсь і борюсь перш за все із самим собою. Адже ти повинен бачити свій результат вчора і результат сьогодні, а вже потім рівняти його з результатами інших спортсменів.

ФБЖУ: Поділіться із нами своїми досягненнями в багатоповторному жимі.
 О. Н.: Перше моє досягнення було на регіональному чемпіонаті у м. Світловоцьк, Кіровоградська обл. При власній вазі 84 кг, я жав 75 кг - 81 раз, без жодного відпочинку.
Потім на Кубку міського голови м. Сімферополь, штангу вагою 75 вижав 90 раз, при моїй вазі 83 кг. На цих змаганнях я взяв участь ще в одній номінації – 55 кг -155 разів. Тоді я побив 2 рекорди України.
Далі взяв участь у Києві на Чемпіонаті Європи. Боровся знову із штангою 55 та 75 кг. Цього разу 75 кг – 100 разів, а 55 кг – 125 раз. Отримав майстра спорту міжнародного класу.
Пізніше прийняв участь на Чемпіонаті Європи російського жиму. Там побив рекорд Європи, мій результат був 94 рази у номінації 75 кг при власній вазі 84 кг і мені було присвоєно майстра спорту міжнародного класу. Автоматично попав в «Еліту Російського жиму». Привіз в Україну тоді 2 золоті медалі і забрав рекорд у російського спортсмена Євгена Якутовича.
Крім того, взяв участь у кубку Таврики, у Гурзуфі, вижав штангу 75 кг – 121 раз та 55 кг на 180 раз.
На Чемпіонаті світу в Києві мій результат становив 75 кг – 128 раз, а 55 кг – 201 раз.

ФБЖУ: Де зберігаєте свої нагороди?
 О. Н.:Ніколи не розвішую їх по стінах і не ставлю в рамочки. Справжні нагороди в мене в душі. Це коли я дійшов до поставленої мети, досяг її і пішов до вищої.

ФБЖУ: Чи є у вас якісь власні традиції чи забобони перед виходом на поміст?
 О. Н.: Немає. Хіба що руки помити, щоб з брудними не йти (посміхається).

ФБЖУ: Дуже хвилюєтесь перед виходом?
 О. Н.: Не те слово! Шалено хвилююсь. Але кілька слів тренера і страх кудись дівається.

ФБЖУ: І хто ж ця людина, настановитель рекордсмена?
 О. Н.: Мій тренер Сіхаєв Юрій Павлович. Надзвичайно сильна особистість. Він допомагає мені долати ці вершини, які здавались колись нереальними.

ФБЖУ: З такими чудовими досягненнями у вас напевно є люди, крім тренера, які вас підтримують?
 О. Н.: Звичайно! Це моя кохана дівчина, друзі та співробітники.

ФБЖУ: Як ви думаєте, спортсменами, що здібні до багатоповторки, ними народжуються чи стають?
 О. Н.: Справжніми поетами народжуються, а от спортсменами стають. Причому, долаючи страх та лінь. Спорт – це спосіб боротьби з самим собою, для свого вдосконалення. Хоча, з іншого боку, чогось же Бог направив саме на таке русло...

ФБЖУ: А от як особисто ви ставитесь до спортивного харчування та анаболічних стероїдів?
 О. Н.: Осуджую тільки тих, хто колить в себе різні речовини для збільшення м'язів. Але, якщо є в людини можливість і бажання – хай робить так, як вважає за потрібне. Я їм все, що хочу і що люблю. Хоча смажені страви намагаюсь не вживати. Люблю пластівці з молоком.

ФБЖУ: На вашу думку, багатоповторний жим вартий того, щоб називатися видом спорту, а не тренувальною вправою? І чи бачите ви у майбутньому життя багатоповторного жиму, зокрема в Україні?
 О. Н.: Є різні види жиму, вони прийняті і вони існують. Чому ж тоді багатоповторний, який являється одним із його видів, не може мати право на життя? Та він не просто може, він повинен бути визнаним видом спорту. Адже величезна кількість людей надають йому перевагу. І навіть з медичної точки зору, саме цей вид своєю динамічністю корисний для серця. Крім того, він виробляє в людині витривалість та силу. Хай живе цей спорт!

ФБЖУ: Чи хочете ви щось побажати спортсменам та порадити, щоб вони могли досягнути ваших результатів?
 О. Н.: Перш за все, навчіться боротися із самим собою, бачити свій результат вчора і сьогодні. Поставте ціль і йдіть до неї!